На перших місцевих виборах, які відбулися в 4 новоутворених громадах області, посади голів громад вибороли представники Блоку Петра Порошенка. На фоні не зовсім вдалих результатів президентської команди в інших областях виділяється успіх висуванців Барни.
Моделювання нових громад
Кілька болючих поразок на виборах до ОТГ в 2016 році змусили команду Барни змінити підходи до процесу створення громад. Якщо на перших етапах реформи головною була кількість, то в 2017 році на перший план вийшла політична доцільність. “Зелене світло” дали тим громадам, де у партії влади був надійний і перевірений кандидат. В першу чергу це стосується Зборова та Ланівців, де мерами працювали висуванці БПП, а також Саранчуків, куди виявив бажання балотуватися голова Бережанської РДА Володимир Петровський.
Ставка на діючих мерів
З 2015 року в рамках бюджетної децентралізації міста і містечка отримали додаткові кошти. Мери отримали можливість показати свою дієвість, що підняло їх авторитет у масах. І ці вибори цю тенденцію довели. У всіх трьох міських ОТГ перемогу здобули міські голови.
У партії влади були свої мери у Зборові та Ланівцях, а мера Хоросткова Степана Гладуна порошенківці “завербували” у свої ряди буквально напередодні виборчої кампанії.
Цікаво, що усі міські голови набрали значно більше голосів, ніж партійний список, на який вони були змушені працювати. У такий спосіб мери-переможці “на своєму горбі” затягнули у ради чималі фракції порошенківців.
Урядові транші
Перших два чинники зумовили третій. Знаючи час і місце виборів, обласна влада передбачливо перенапрямила у ці майбутні громади фінансові ресурси, які щедро надходять в область з Києва. В першу чергу це стосується коштів ДФРР та субвеції на соціально-економічний розвиток. Такий крок підсилив позиції кандидатів від влади.
“Кишенькова” опозиція
Тут треба віддати належне Степанові Барні. Очільник області вибудував таку конструкцію стосунків з так званим політикумом, що вмотивована опозиція як явище на Тернопільщині перестала існувати. Утворивши “широку коаліцію” в обласній раді та роздавши її учасникам посади, Барна фактично знезброїв формально опозиційні до вертикалі Порошенка політичні сили. В першу чергу, Батьківщину, Самопоміч та гриценківців. Про радикалів мовчимо…
Режим “теплої ванни” та зобов’язань за портфелі позбавив елементарної опірності опозиційні у загальноукраїнському масштабі політичні сили. Дійшло до того, що деякі парламентські партії навіть не розгортали штаби, обмежившись роллю технічних сателітів БПП. Першим навесні спам’ятався Василь Деревляний, який почав чинити опір вертикалі Барни. Однак одна справа опиратися в політичних баталіях на трибуні обласної ради, інша – зупинити “гниття та застій” на місцях, де клієнтсько-кумівські стосунки беруть гору. Зрештою, результати цих виборів показують глибину внутрішнього “розкладання” тернопільської “Батьківщини”.
Власне, багато в чому кишеньковістю та безпорадністю місцевої опозиції пояснюється феномен Аграрної партії. Її очільник, відомий агропромисловець Іван Чайківський – єдиний з місцевого бомонду відмовився грати за правилами “шапіто” Барни, а твердо гне свою лінію з розбудовои ефективної політичної структури. Відтак, його реальна, а не удавана, як у інших, опозиційність дозволила випередити всі квазіопозиційні в тернопільському вимірі партії, а у Зборові здобути перемогу за партійними списками.
На найближчі рік-два саме Аграрна партія має всі шанси шанси стати паралельним центром політичного впливу у Тернопільській області.